Гетьманування Івана Мазепи та Пилипа Орлика

1687 р. - Після усунення від влади І. Самойловича гетьманом Лівобережної України був обраний Іван Мазепа (1687 - 1708 рр.), який підписав нову українсько-московську угоду на основі Глухівських статей.
Коломацькі статті 1687 року ще більше обмежили автономію України: гетьман не мав права без дозволу царя позбавляти посад козацьку старшину, а старшина - переобирати гетьмана, гетьманському уряду заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, московські війська на чолі з воєводою вводилися до гетьманської резиденції - м. Батурина.
Визначальна риса внутрішньої політики І, Мазепи - прагнення об'єднати землі Правобережжя, Лівобережжя, Запорожжя та Слобожанщини в єдиній гетьманській державі зі збереженням козацького устрою. На початку гетьманування І. Мазепа вважав, що може втілити свої задуми у союзі з Московською державою, тому брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя Петра I (1682 - 1725 рр.).
1689 р. - Українські козаки на чолі з І. Мазепою разом з московськими військами взяли участь у Другому кримському поході. Однак величезні витрати на спорядження козацького війська й невдале завершення походу загострили внутрішнє становище в Україні.
1704 р. - війська І. Мазепи за наказом московського царя допомогли уряду придушити національно-визвольне повстання 1702 - 1704 рр. а Правобережжі, очолене полковником Семеном Палієм. (Правобережжя разом з Лівобережжям на певний час опинилося під владою І. Мазепи).
Із часом І. Мазепа зрозумів згубність відносин України з Московією й почав таємні переговори зі Швецією. Він вирішив скористатися Північною війною (1700 - 1721 рр.) між Росією та Швецією за вихід до Балтійського моря для відродження незалежності України.
1708 р. - Шведські війська почали похід на Москву через українські землі, І. Мазепа уклав договір зі шведським королем Карлом XII:

• Гетьманщина мала стати незалежною державою й повернути всі загарбані Московією землі;
• шведський король зобов'язувався захищати Гетьманщину й надавати військову допомогу;;
• І. Мазепа призначався довічним князем України, він і старшина зберігали свої права й вольності;
• гетьман зобов'язувався передати шведам на час війни міста Мглин, Стародуб, Гадяч, Полтаву і Батурин.

Московський цар Петро I звинуватив І. Мазепу у зраді й наказав переобрати гетьмана, зруйнувати гетьманську резиденцію Батурин, захопити й зруйнувати Запорозьку Січ.
27 червня 1709 р. - Поразка шведсько-українського війська. Призвела до краху планів І. Мазепи щодо здобуття незалежності України.
Утікши з-під Полтави до Молдови, яка перебувала під владою Туреччини, І. Мазепа помер у Бендерах.
Перемога Росії в Північній війні призвела до зростання її міжнародного авторитету, але одночасно, сприяла ще більшому обмеженню автономії України.
Після смерті І. Мазепи гетьманом в еміграції було обрано Пилипа Орлика (1710 - 1742 рр.), який уклав угода з козацькою старшиною під назвою "Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорозького". Конституція визначала державний статус Гетьманщини, її внутрішній лад та відносини з іншими державами:

• Україна проголошувалася незалежною від Росії та Польщі, Україна визнавалася республікою, де гетьманські повноваження обмежувалися на користь старшині;
• законодавча влада мала належати Генеральній раді, виконавча влада - Генеральній старшині, судова влада - Генеральному суду;
• державною релігією оголошувалося православ'я.

Українські історики вважають Конституцію П. Орлика першою конституцією не тільки в Україні, а й у Європі. Тридцятирічна діяльність П. Орлика в еміграції сприяла поширенню в Європі ідеї незалежності України, однак намагання гетьмана відновити єдність української держави зазнали невдачі через несприятливі внутрішньо- та зовнішньополітичні умови.